Як зазначив Ігор Сироватко, керівник департаменту клієнтського сервісу OLX в Україні та Центральній Азії, чимало будівель в українських містах важливо адаптувати під потреби кожного.

Варто знати Як прийняти квартиру від забудовника: покрокова інструкція

Кому потрібне значній кількості українців

У широкому розумінні впровадження інклюзії – це створення таких умов, які б дозволяли всім без винятку членам суспільства бути рівноцінно залученими в соціум. Неважливо, чи йдеться про повноцінний доступ до освіти, рівні умови для реалізації в кар’єрі чи однаково зручна інтеграція в громадський та житловий простори.

Коли говоримо про інклюзивне житло, у більшості з нас, напевно, виникає думка, що це питання стосується лише людей з інвалідністю. Однак категорія маломобільних осіб є значно ширшою, ніж здається на перший погляд,
– наголошує Сироватко.

Імовірно, і ви самі в той чи інший період життя належали до їх числа, додає він. Наприклад, якщо мали травму та якийсь час були обмежені в пересуванні. Крім того, адаптації житлових умов потребують, безумовно, люди поважного віку, а також вагітні жінки та мами з маленькими дітьми, яким щодня доводиться підіймати сходами дитячі візочки.

З усім тим, якщо мислити на перспективу, то неможливо ігнорувати той факт, що в Україні вже зростає кількість людей з військовим досвідом (зокрема, травматичним), а також цивільних, які в різному ступені постраждали від військової агресії Росії. Тож зараз, як ніколи раніше, потрібно подбати про комфорт і зручність житла, дворів та міського простору загалом для такої чисельної категорії українців і враховувати їх потреби та запити при відновленні пошкоджених будинків, зведенні нових та адаптації вже існуючого житлового простору.


Зараз потрібно подбати про комфорт і зручність житла / Фото Pexels

Яким повинен бути інклюзивний простір

Інклюзія в житловому та громадському просторі – це про універсальність та зручність для кожного члена суспільства. Це як відсутність порогів, яка дозволяє людині на інвалідному візку без перешкод дістатися будівлі, так і автоматичні двері, щоб люди з зайнятими пакунками руками із легкістю зайшли в будинок.

В Україні у 2018 році до Державних будівельних норм внесли норми щодо інклюзивності будівель і споруд. Серед найсуттєвіших змін – облаштування пандусів, зменшення кількості сходів, розміщення квартир для людей з інвалідністю на рівні першого поверху із можливістю вийти одразу назовні та збільшення житлової площі, а також адаптація дворів та громадських локацій для всіх категорій громадян.

Міжнародний досвід інклюзивності житла

У класичному розумінні універсальності будівель і споруд для всіх категорій населення ми завдячуємо американському архітекторові Роналдові Мейсу, який почав просувати концепцію доступності в архітектурі та дизайні.

У європейських містах теж активно розвивають культуру інклюзивності міського середовища та житла зокрема. Так, у Роттердамі планування масштабних будівельних робіт відбувається лише спільно з фахівцями з доступності. Вони оцінюють наявний будівельний проєкт і дають рекомендації щодо його адаптації відповідно до потреб маломобільних громадян. Також самі мешканці чи гості міста можуть повідомити владу про проблеми з доступом до окремих локацій і отримати реакцію та розв'язання проблеми протягом 24 годин. Наприклад, швидкий ремонт, встановлення пандуса чи зручного переходу.

У Берліні почали впроваджувати політику планування безбар’єрного та зручного простору ще у 1992 році. Відтоді в місті продумують найменші деталі при спорудженні чи реконструкції як громадських місць, так і житлової забудови, щоб усі маломобільні групи населення мали повноцінний доступ до всієї інфраструктури.

Велика Британія теж відома інклюзивним підходом до проєктування міста та житла своїх громадян. Так, у Лондоні строго дотримуються принципів доступності та зручності простору: тротуари та пішохідні зони не мають високих бордюрів та розширені таким чином, щоб усі могли комфортно пересуватися. У країні існують також окремі будівельні ініціативи, які займаються зведенням інклюзивних будинків для вразливих верств населення, дбаючи про їх комфорт, вільний доступ і легкість пересування.

Україна, як прогресивна європейська держава, теж трансформує свою міську інфраструктуру для зручності всіх громадян незалежно від віку, стану здоров’я чи статі. На жаль, із часом частка маломобільних груп населення зростатиме. І хоча законодавчі норми вже зазнали змін у напрямку інклюзивності, однак на практиці нам ще потрібно докласти чимало зусиль для того, щоб власне втілити їх в життя та зробити житловий простір однаково зручним для всіх громадян.