Про це йдеться у колонці Адама Скотта і Дейва Веддела. Видання "Хмарочос" переклало аргументи авторів, які свідчать, що розумні міста – це лише утопія.
Читайте також Житло, що враховує нові реалії: у Львові ввели в експлуатацію 299 квартир у ЖК "Велика Британія"
Що таке міста майбутнього та до чого тут Волт Дісней
Помираючи від раку легенів на лікарняному ліжку у 1966 році Волт Дісней побачив у панелях на стелі генплан майбутнього міста. Відтак останньою обсесією аніматора став проєкт ЕПКОТ – експериментальний прототип громади майбутнього.
Місто-сад з радіальним плануванням мало розміститися біля Орландо, Флорида та стати домом для 20 тисяч людей. Там був би діловий район, підземний автомобільний рух, автоматична система сміттєвивезення та акуратно окреслені житлові, комерційні та рекреаційні зони. Інноваційні технології, презентовані на всесвітніх виставках, були б важливою складовою функціонування ЕПКОТа.
Містом мали керувати Дісней з партнерами. Жителі орендували б розраховані на нуклеарну сім’ю будинки за "помірну плату". Житла у власності не передбачалося.
Це буде розпланована, контрольована громада. Там не буде пенсіонерів, всі будуть працевлаштовані,
– розповідав Дісней.
Проєкт не вдалося реалізувати. Однак на честь аніматора звели парк розваг ЕПКОТ у Діснейворлді, який багато чого запозичує з початкової ідеї та розташований на тій самій ділянці землі, яку придбали для будівництва утопічного міста.
Інші спроби побудувати розумні міста "під ключ"
Вже у 1994 році у Флориді було засновано місто Селебрейшн, яке вважають втіленням ідей і цінностей нереалізованого проєкту ЕПКОТ. Житло призначене лише для купівлі. А мешканці міста – забезпечені люди, приваблені гарантованими інвестиціями.
У місті спостерігається брак робочих місць, нерівність, нестача магазинів і послуг у пішій доступності, вертикальне управління.
Ідея створення на порожньому місці смарт-міст (або так званих ubiquitous city) лише набуває популярності. Одним із таких проєктів є південнокорейське Сондо, збудоване на 600 гектарах намитої землі. Це приватне місто – ним володіють три корпорації.
Воно задумувалося як повністю кероване цифровими технологіями, екологічно стале, з вуглецево-нейтральними будівлями, зеленими зонами, під які віддано 40% площі, з мережею велодоріжок і зарядних станцій для електромобілів. Планувальники вирішили, що у Сондо не буде місця жодним "брудним" виробництвам.
Спокушені власними технологічними ноу-хау, творці хибно вирішили, що складність справжнього міста можна відтворити за допомогою заздалегідь визначеної системи вхідних і вихідних даних,
– зазначають Скотт і Веддел.
Автори наголошують: головна помилка – сприймати містян як функції, чиї потреби й бажання можна виміряти й передбачити, не лишаючи простору для спонтанності, низових ініціатив, інклюзивності.
За даними дослідника-мандрівника Вейда Шеперда, зараз втілюються 120 подібних проєктів у більш як 40 країнах. Найчастіше ідейники цих проєктів вважають легшим і економічно вигіднішим шляхом будувати місто з нуля, ніж розв'язувати проблеми вже наявних.
Та зрештою такі міста, як Лаваса в Індії (приватне місто, яке будують схожим на італійське Портофіно) або китайське місто-привид Ордос, демонструють, що громади не з’являються з нічого. Адже місто не програмує життя своїх мешканців, а радше є сприятливим середовищем.