Екскурсію присвятили важким умовам, у яких жили переселенці, які приїжджали до Нью-Йорка за кращим життям у другій половині 19 – першому десятилітті 20 століття.

Читайте також Вигоди та ризики: на якому етапі будівництва краще купувати квартиру

Історія мультикультурного будинку

Як жили у Нью-Йорку 100 років тому: віртуальний тур старими квартирами Всередині ресторанчика на цокольному поверсі / Фото Washington Post

П'ятиповерховий будинок на Мангеттені збудували у 1863 році. Замовником став заможний підприємець із Пруссії. У цоколі розташовувався ресторанчик, на інших поверхах нараховувалося 22 квартири, які здавалися в оренду іммігрантам. З моменту спорудження будівлі по 2011 рік у цих квартирах встигли пожити 15 тисяч людей із понад 20 країн.

У 1935 році орендодавець вирішив змінити призначення будинку. Саме цього року він виселив усіх мешканців, законсервувавши особливості побуту бідних нью-йоркців з 1860-х до 1930-х років. Цокольні приміщення, за вказівкою власника, почали використовуватися в комерційних цілях.

Квартири стояли незайманими понад півстоліття, поки в будівлі не відкрили Музей багатоквартирних будинків Нижнього Іст-Сайду. Журналісти The Washington Post вирішили розповісти про життя тих, хто тут жив, провівши віртуальну екскурсію будівлею.

Як відбувався процес візуалізації

Разом із режисером Коліном Поупом видання засканувало музей зовні та зсередини. У цьому допомогли дрони, портативні камери й лазерні далекоміри. Технології дали можливість зібрати об'ємну картинку будівлі.

Про що розповів резидент будинку

Як жили у Нью-Йорку 100 років тому: віртуальний тур старими квартирами Задній двір з туалетами та гідрантом​ / Фото Washington Post

Арчі Вільям Фрідберг, який проживав у будинку з 1914 – 1918 рік, залишив унікальні архівні записи, зібрані у 1992 році. Саме його розповіді використані для озвучки віртуального туру.

Ми жили гарно, навіть щасливо. Але було багато виснаження і хвороб,
– розпочинає історію Фрідберг.

Й справді будинки для бідних іммігрантів були незручним та шкідливими для здоров'я. Матеріали, використані при будівництві, легко займалися, а санітарні норми й зовсім були плачевними. Так, кілька туалетів та ванни часто розташовувалися на задньому дворі й призначалися для всіх мешканців будинку.

Будівля на Орчард-стріт мала лише одну колонку з питною водою на всі 22 квартири. Жителям багатьох аналогічних будинків доводилося брати воду з колодязів, у які нерідко потрапляли нечистоти та отруйні речовини з вулиць Нью-Йорка. У таких умовах люди часто хворіли на холеру та туберкульоз. Від цієї хронічної хвороби наприкінці 19 століття померли й перші власники ресторанчика в цоколі будинку.

Як жили у Нью-Йорку 100 років тому: віртуальний тур старими квартирами Одна із житлових майстерень / Фото Washington Post

Прямо в житлових квартирах нерідко розташовувалися майстерні, де місцеві жителі по 10 – 12 годин на добу заробляли собі на життя дрібними ремеслами.

До теми Друге життя депресивного району Львова: що таке джентрифікація та чи можлива вона в Україні

З прийняттям нових законів про захист здоров'я мешканців, домовласнику доводилося регулярно розбудовувати приміщення. Завдяки вентиляції та великим вікнам у кімнатах з'явилося більше світла та свіжого повітря. У 1901 році закон про багатоквартирні будинки вимагав провести каналізацію та воду всередину будівель – тож незабаром домовласник зменшив кімнати, щоб умістити по 2 туалети з вентиляцією на поверх.

Тоді ж у кімнатах з'явилося газове освітлення – лампи, що дають світло шляхом горіння газу.

Як жили у Нью-Йорку 100 років тому: віртуальний тур старими квартирами У житлові приміщення практично не проникало денне світло / Фото Washington Post

Під тиском громадських рухів та активістів, які виступали проти поганих умов проживання, держава запроваджувала нові закони про житлові норми. У 20 столітті переробляти старі дешеві квартири під сучасні вимоги стало економічно невигідно. Тому 1935 року власник будинку на Орчард-стріт перестав здавати житло.

Нині це один із найпрестижніших районів Мангеттену, де мало що нагадує про колишні незручності та смертельні хвороби. Невеличкі кімнати об'єднали та переобладнали у просторі квартири з великою кількістю світла. Й лише Музей багатоквартирних будинків нагадує про темне минуле Нижнього Іст-Сайду. Й відтепер прогулятися моторошними приміщеннями може кожен, незалежно від місця свого проживання.